Після майже чотирьох років російських катівень додому повертається захисник Маріуполя, морський піхотинець Ярослав Михайлов. Військовий із Кременчука потрапив до списків на обмін 5 лютого, поставивши крапку у тривалому та болісному очікуванні для своєї родини.
Шлях Ярослава у військовій справі розпочався задовго до великої війни. Уродженець Вовчанська, він згодом переїхав до Кременчука, де виріс спокійним та фізично загартованим юнаком. Батько воїна згадує, що син завжди був душею компанії та надійним другом. Після короткого навчання у Нацгвардії Ярослав, ледь сягнувши повноліття, обрав шлях морського піхотинця у славетній 36-й бригаді. З 2019 року він боронив східні рубежі України на Луганщині.
Повномасштабне вторгнення застало його в зоні бойових дій, звідки підрозділ терміново перекинули на оборону Маріуполя. Саме там, у розпал запеклих боїв 10 березня 2022 року, Ярослав отримав поранення. Останній короткий дзвінок матері відбувся 17 березня із госпіталю. Після цього зв’язок обірвався на довгі місяці.
Мати героя, Лариса Драбчак, пригадує ключові етапи його перебування у неволі:
- Серпень 2022 року — офіційне підтвердження статусу полоненого.
- 2023 рік — утримання в окупованій Горлівці, куди рідним навіть вдалося передати одну посилку.
- Листопад 2025 року — очікування листа, який Ярослав анонсував раніше, але який так і не дійшов до адресата.
Попри інформаційний вакуум та роки розлуки, сім’я не втрачала надії. Звістка про звільнення стала для батьків справжнім святом, на яке вони чекали з першого дня зникнення сина.
Ми дуже зраділи цій новині та чекали його. Коли ми спілкувалися, він сказав, що я мала отримати листа у листопаді 2025 року, але не отримувала. І нарешті його звільнили.
Ярослав Михайлов, якому зараз 26 років, належить до того покоління, чия юність повністю минула в окопах та полоні. Попереду на захисника чекає тривала реабілітація та довгоочікувана зустріч із близькими у рідному місті.
