Колишній військовополонений Дмитро Агарков після трирічного перебування в російських тюрмах повернувся до Полтави. Зараз 24-річний нацгвардієць проходить реабілітацію та готується до проходження військово-лікарської комісії. Його головна мрія – відновитися настільки, щоб знову займатися спортом.
У полон Дмитро потрапив у травні 2022 року, після оборони «Азовсталі». Він добре пам’ятає цей момент:
«Йшов вечір, сонце вже сідало. Я подумав, що мушу запам’ятати цю дату — 17 травня, 18:40. Це було принципово. Голод був таким сильним, що навіть шматок хліба в руках росіян здавався дивом. Ми всі сиділи, дивилися й відчували, наскільки кожному з нас важко».
За час полону бійця тричі етапували: спершу в Оленівку, потім у Свердловську область. Він згадує катування, страх перед електрошокером та моменти, коли від безвиході з’являлися думки про самогубство. Одним із найяскравіших спогадів залишився випадок, коли його змусили співати гімн Росії. Через стрес він не зміг відтворити слова й опинився під загрозою побиття.
19 квітня 2025 року Дмитра вдалося звільнити під час обміну. Для нього це стало справжнім шоком — на українській території їх зустрічали сотні людей із прапорами. Особливо вразила літня жінка, яка, ледве пересуваючись, дійшла до дороги, щоб привітати українських бійців із синьо-жовтим стягом у руках.
День обміну став ще й особисто знаковим. Дмитро зміг привітати свою маму з днем народження прямо з евакуаційного автобуса. Він добре пам’ятав її номер і вперше за три роки почув рідний голос. Це стало для нього найціннішим подарунком.
Повернення додому відкрило для нього нові емоції. Звичайний похід у торговий центр, різноманіття одягу та їжі викликали щиру дитячу радість. Найбільше ж він мріяв про шоколад — після років, коли у камері єдиним «ласощами» був чай із заваркою.
Нині Дмитро Агарков поступово відновлюється після пережитого та готується до подальших кроків у житті. Його історія — це свідчення стійкості та незламності українських захисників, які пройшли крізь полон і повернулися додому.
