У Кременчуцькій міській художній галереї відкрилася експозиція, присвячена пам’яті Миколи Руденка (1941–2025) — художника з великою душею, чий талант відзначався щирістю та любов’ю до рідного краю і людей.
Ця виставка стала своєрідним прощанням із митцем у місті, де він жив, творив, виховав родину та залишив глибокий слід у культурному житті Кременчука. У залі представлено 22 живописні роботи — пейзажі, портрети та натюрморти, виконані олійними фарбами. Картини відображають життя у всіх його проявах — від м’якого світла літнього неба до щирої усмішки людей. Усі полотна наповнені спокоєм, простотою та добротою — рисами, притаманними самому художникові. Роботи надані зі збережених запасників Кременчуцької художньої галереї.
Директорка галереї Надія Купенко звернула увагу на особливі роботи. Серед них — картина із зображенням військового з автоматом, яким став онук художника, загиблий під час бойових дій, і який повернувся до рідного міста «на щиті». Кременчук попрощався з ним напередодні відкриття виставки дідусевих робіт.
В експозиції також представлені автопортрет Руденка та портрети його матері, один з яких створено в останній рік життя митця. Особливу увагу привертають полотна з кактусами — за словами Надії Купенко, художник малював їх з натури, всю ніч очікуючи, поки вазон розквітне, що сталося лише під ранок і більше не повторювалося.
Для зручності відвідувачів у галереї передбачено QR-код, який дозволяє прослухати аудіоекскурсію та дізнатися більше про життя і творчість художника. У ній наголошується, що творчість Руденка — це реалізм, освітлений теплом людяності. Він умів бачити красу у повсякденному, а головним джерелом натхнення вважав людину. Найбільше він любив малювати портрети усміхнених людей, адже, як сам казав, «усмішка — це світло душі». Часто митця надихали фотографії людей на телефон, аби потім точно відтворити їхні образи на полотні й подарувати роботи тим, кого зображував.
Поза мистецтвом Микола Руденко був майстром на всі руки — він шив чоботи, різьбив по дереву, займався спортом та грав на акордеоні. Його життєрадісність і щирість передаються у кожній лінії пензля, а виставка стала вдячністю й прощанням для кременчужан, які могли побачити, скільки любові до життя віддзеркалювалося у його мистецтві.
Довідково: Микола Руденко народився 4 липня 1941 року на Сумщині. Понад пів століття жив і творив у Кременчуці. Працював художником у палаці культури КрАЗ, а з 1973 року — у Кременчуцьких художньо-виробничих майстернях, де створював вітражі, мозаїки, настінні розписи та оформлення будівель. Його роботи досі прикрашають стіни гімназії №20, ВПУ №7, медичного коледжу, університету імені М. Остроградського, бібліотек і музеїв міста.
