У Кременчуці активно триває реконструкція Свято-Миколаївського собору. Містяни цікавляться, що саме відбувається всередині храму, адже зміни зачіпають не тільки зовнішній вигляд, але й внутрішнє облаштування собору. Одним із головних моментів стало рішення змінити іконостас, який колись вражав своєю величністю. Що ж спонукало до таких змін, і що приховує східна стіна собору? Про це журналістам розповів благочинний Кременчуцького округу ПЦУ, отець Володимир Макогон.
Історія Свято-Миколаївського собору
Свято-Миколаївський собор має цікаву і багатогранну історію. Спочатку це була римо-католицька базиліка в готичному стилі, збудована в 1910 році як польський костел. У 1991 році храм було передано релігійній громаді для православного використання. З того часу розпочалася його реконструкція під православний храм. Однак з часом виникла потреба у новому іконостасі, що відповідатиме духу православної традиції і підкреслюватиме святість храму.
Іконостас: від величі до архітектурної краси
До початку реконструкції, на східній стіні собору стояв величний чотириярусний іконостас. Однак отець Володимир зазначає, що, хоча іконостас був величним, він створював враження «нерухомої стіни», і відчувалося, що храм ніби закінчується на іконостасі. За словами священника, за іконостасом прихована справжня архітектурна краса, яку тепер вирішили відкрити для прихожан і гостей храму.
Реконструкція та відкриття архітектурної краси
В результаті реконструкції, розписи на арках, що поєднують склепіння і карнизи, були відновлені. Зараз можна побачити розписи вівтаря, і архітектура східної стіни собору стала доступною для огляду. Отець Володимир впевнений, що, хоча ми втратили величний іконостас, ми здобули можливість побачити велич самої архітектури храму. Це дозволяє віруючим глибше відчути святість і духовну красу собору.
Закриті вікна і нові композиції ікон
Одним із цікавих аспектів реконструкції стало відкриття вікон, які були закриті фанерними листами. Після демонтажу іконостасу відкрилися два віконні прорізи, які раніше були невидимі для прихожан. Оскільки частина храму потребувала закриття, ці вікна було заштукатурено, а на їхньому місці планується створити дві композиційні ікони. З правого боку розмістять копію ікони «Хрещення Київської Русі», яку написав Віктор Васнецов у Володимирському соборі в Києві, а з лівого — багатокомпозиційну ікону «Зішестя Святого Духа», відому як П’ятидесятниця.
Відновлення іконостасу і майстри
Ікони, що належали старому іконостасу, були ретельно очищені і упаковані для зберігання. Однак частина елементів іконостасу залишиться у храмі та буде використана в інших проєктах, таких як відновлення приходського будинку. Благочинний також розповів, що центральна ікона — образ Пресвятої Трійці — була передана до іншої релігійної громади на правому березі.
Робота реставраторів
Реконструкція храму та відновлення його архітектурних елементів — трудомісткий процес. Місцевий реставратор Микола Бутко, який працює з храмом вже багато років, відповідальний за відновлення нижньої частини собору. Він також працював над іконостасом і відновленням вівтаря. Усі роботи здійснюються в тісній співпраці з громадами, що активно допомагають у відновленні храму.
Перспективи та значення реконструкції
Отець Володимир зазначає, що важливою частиною реконструкції є повернення храму його духовної краси, а також створення нового простору для віруючих. Реконструкція Свято-Миколаївського собору не лише відновлює архітектурну цінність будівлі, але й створює умови для подальшого розвитку громади. Храм також є важливим центром для переселенців і волонтерів, які отримують тут допомогу.
Реконструкція Свято-Миколаївського собору — це не тільки архітектурна зміна, але й духовний процес, що покликаний наблизити людей до Бога через красу і велич святого місця.
