Хмельницький дедалі впевненіше закріплює за собою статус одного з лідерів в Україні у сфері поводження з відходами. Журналісти з усієї країни, серед яких і представник “Кременчуцької газети” Олег Булашев, на власні очі переконалися: сортування тут не лише реальність, а й частина міської культури. Візит відбувся в межах проєкту Хмельницького енергетичного кластеру, що знайомить з успішними кейсами сталого розвитку.
Ще у 2018 році у місті стартувало сортування сміття силами приватного сектору. Але через низьку якість обслуговування місто вирішило взяти ініціативу у свої руки. Тепер основну роботу виконує комунальне підприємство “Спецкомунтранс”, на базі якого і працюють два Центри управління відходами. Це повноцінні майданчики з десятками контейнерів, куди можна безкоштовно здати папір, скло, пластик, метал, електроніку, одяг, меблі та навіть небезпечні відходи.
Перший Центр став зразком для всієї країни
Відкритий у 2020 році Центр управління відходами став першим муніципальним проєктом такого типу в Україні. Сьогодні він працює за принципом самообслуговування: кожен мешканець громади (а це не тільки Хмельницький, а й 25 навколишніх сіл) може привезти сортовані відходи і здати їх на переробку. Головна умова — відходи мають бути чистими та відповідати вимогам до фракцій. Вартість? Нуль гривень — для всіх.
Як зазначає Світлана Каритун, представниця проєкту “Розумне довкілля. Хмельницький”, тут працює чітка система ідентифікації:
- сірий контейнер — для змішаних відходів,
- жовтий — для пластику (лише прозорі ПЕТ-пляшки і HDP),
- зелений — для скла,
- окремі контейнери — для електроніки, медикаментів, фарб, батарейок, техніки, одягу тощо.
Папір сортують на кілька категорій — звичайний картон окремо, а чеки, серветки, шпалери — окремо, бо мають інший склад. Уся тара має бути помитою та висушеною. Порушення вимог — і контейнер втрачає придатність до переробки.
Друге життя меблів, техніки та одягу
У центрі є особливий майданчик для великогабаритного сміття. Сюди можна привезти старі меблі або побутову техніку. Якщо вони у задовільному стані — їх виставляють у Telegram-каналі, де кожен охочий може забронювати собі річ. Навіть несправні телевізори чи мікрохвильовки передають профтехучилищам для навчання майбутніх майстрів з ремонту. Те, що не підлягає ремонту — здається ліцензованим утилізаторам.
Одяг, іграшки, взуття та аксесуари теж не викидають. Їх сортують за типом — чоловічий, жіночий, дитячий — і передають тим, хто цього потребує. Так фактично працює безкоштовний секонд-хенд, яким щомісяця користуються сотні мешканців.
Фінансовий ефект і плани на майбутнє
Центр має власне авто для збору відходів, а все зібране сортується вдруге і реалізовується як вторинна сировина. Завдяки цьому підприємство вийшло майже на самоокупність — лише 75 тисяч гривень мінус за рік. У 2024-му тут сподіваються перейти в “плюс”.
Кількість відвідувачів — до 700 щомісяця. У планах — відкриття ще одного Центру управління відходами у Південно-Західному мікрорайоні або ближче до центру міста.
«Сортування має стати таким же природним, як чищення зубів», — вважає Світлана Каритун. — «Це не тренд, а цивілізована норма».
А чи зможе Кременчук?
За словами експертів, реалізувати подібну модель в інших містах — більш ніж реально. Потрібна лише воля міської влади. До того ж, Кременчук може навіть вдосконалити концепцію — наприклад, передбачити вивезення габаритного сміття за символічну плату або створити цифрову платформу для “другого життя речей”.
Такий крок — не просто турбота про екологію, а реальний інструмент економії ресурсів, соціальної підтримки і поступового переходу до стандартів ЄС.
У наступних публікаціях ми розповімо про інші інноваційні практики Хмельницького — зокрема, про унікальний “Гуфі-центр”, де сортуванню навчають через гру та інтерактив.
