Сьогодні Кременчук схилив голови в скорботі — громада провела в останню путь Євгенія Гаражу, воїна, який загинув ще 1 вересня 2024 року, але тільки тепер повернувся на рідну землю, щоб знайти вічний спокій.
Прощання з Героєм відбулося у Міському палаці культури. Люди зустрічали труну стоячи на колінах. У переповненій залі — родичі, друзі, однокласники, колеги матері та небайдужі містяни. У кожного — свій спогад про Женію, свій біль.
Євгеній Гаража, 1992 року народження, виріс у Кременчуці. Навчався у гімназії №1, здобув фах у ПТУ №26, працював на Валківському заводі будівельних виробів. Служив у десантно-штурмових військах, де виконував обов’язки стрільця-снайпера. Загинув у районі Костянтинівки Донецької області, виконуючи бойове завдання.
«Солдат Гаража Євгеній Сергійович… загинув 1 вересня 2024 року в бою за Україну. У нього залишилися мати, батько, колишня дружина і син», — повідомив побратим з позивним «Лиман».
Майже рік Євгеній вважався зниклим безвісти. Матір трималася за надію до останнього. Колеги пригадують, як вона вірила в диво. Звістка про смерть підтвердилася нещодавно, і місто почуло про це — як про втрату власного сина.
У траурній залі — невимовний смуток. В очах жінок — сльози, а в словах — біль і любов до світлої пам’яті загиблого. Його класний керівник Ольга Василівна не може стримати емоцій.
«Євген був щирим, чесним, добрим. Завжди вболівав за справедливість. Він був ще зовсім молодим — лише 33 роки. Дуже важко прощатися з такими учнями. Всі вони — наші діти», — говорить педагогиня.
Поруч — його однокласниці, які знали Женю з перших днів школи. Вони тримаються за руки, підтримуючи одна одну в скорботі.
«Із першого класу — разом. Він був найкращим другом, на якого завжди можна було покластися. Якби кожен був таким, як Женя, ця війна вже давно б закінчилася», — говорить його подруга Анастасія.
Олена, ще одна однокласниця, пригадує останні слова Євгенія перед від’їздом:
«Сказав: ми ще каву разом питимемо після Перемоги. Але не встиг… Я чекала, вірила, що, можливо, він у полоні, що ще напише. А тепер — лише тиша».
Відспівування Героя відбулося у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Євгенія на Свіштовському кладовищі, у Меморіалі Захисників і Захисниць. Там, де кременчужани вшановують найкращих синів України.
Женя назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, як світлий, щирий, справжній друг. А для всієї країни — як один із тих, хто заплатив найвищу ціну за свободу.
