Гастрономічне минуле нашого міста вражає різноманіттям. Історичні деталі зібрали у краєзнавчому музеї. Відвідувачі бібліотеки дізналися, як харчувалися предки.
Чому сьогодні кажуть «під мухою»? Все через шинки минулих століть. Тоді подавали крихітні чарки горілки, які жартома називали мухами. Одна така порція лише піднімала настрій.
Місцева кухня була справжнім міксом традицій. У Кременчуці перетиналися українські, єврейські, польські та німецькі смаки. Готували галушки, борщ, м’ясо та рибу. Дніпро годував усіх.
Справжньою гордістю були кондитерські. Заклад Силаєва пропонував вишукані десерти. Там можна було скуштувати еклери, французькі «Пті-фур» або торти «Захер» та «Естерхазі». Це був шик.
Цікаво, що фотографій ресторанів не лишилося. Ймовірно, вони працювали лише при готелях. На вулиці Лейтенанта Покладова свого часу діяло п’ять готелів. Бізнес був активним.
Окремо згадали вподобання Тараса Шевченка. Поет полюбляв борщ із сушеними карасями або пшоном та салом. Примітно, що козаки не знали томатів. Тому борщ був іншим.
Хочете знати більше про життя міста? Слідкуйте за анонсами заходів від Кременчуцького краєзнавчого музею. Пані Алла Гайшинська вміє подати історію надзвичайно легко та емоційно. Кожна зустріч дарує нові відкриття, адже майстерність поєднувати гумор з фактами — це талант. Чекаємо на вас наступного разу.
